Особи, яким встановлюється інвалідність першої групи зі значно вираженим обмеженням життєдіяльності, можуть навчатися, головна умова – вони повинні бути забезпечені засобами компенсації фізичних дефектів або порушень їх функцій організму та проходити реабілітацію.
Підставою для встановлення другої групи інвалідності є стійкі вираженої важкості функціональні порушення в організмі. Вони призводять до значного
Особи, яким встановлюється інвалідність першої групи зі значно вираженим обмеженням життєдіяльності, можуть навчатися, головна умова – вони повинні бути забезпечені засобами компенсації фізичних дефектів або порушень їх функцій організму та проходити реабілітацію.
Підставою для встановлення другої групи інвалідності є стійкі вираженої важкості функціональні порушення в організмі. Вони призводять до значного – не до важкого – до значного обмеження життєдіяльності людини, при цьому у людини зберігається здатність до самообслуговування і не має потребі в постійному сторонньому догляді чи допомозі. Критерії встановлення другої групи інвалідності також є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності, але меншого ступеня.
Підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі помірної важкості функціональні порушення в організмі. Ці порушення призводять до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, працездатності. При цьому особи потребують соціальної допомоги й соціального захисту.
Критеріями встановлення третьої групи інвалідності також є обмеження однієї або декількох категорій життєдіяльності особи. Люди з інвалідністю третьої групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися і працювати. Головна умова – вони повинні бути забезпечені, у разі якщо це необхідно, засобами компенсації фізіологічних особливостей їх організму.
не до важкого – до значного обмеження життєдіяльності людини, при цьому у людини зберігається здатність до самообслуговування і не має потребі в постійному сторонньому догляді чи допомозі. Критерії встановлення другої групи інвалідності також є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності, але меншого ступеня.
Підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі помірної важкості функціональні порушення в організмі. Ці порушення призводять до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, працездатності. При цьому особи потребують соціальної допомоги й соціального захисту.
Критеріями встановлення третьої групи інвалідності також є обмеження однієї або декількох категорій життєдіяльності особи. Люди з інвалідністю третьої групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися і працювати. Головна умова – вони повинні бути забезпечені, у разі якщо це необхідно, засобами компенсації фізіологічних особливостей їх організму.
